Косметика для обличчя

Історія макіяжу

Вже 6000 років існує таке поняття як «макіяж». Спершу як одне з форм ритуальних обрядів, а згодом – як можливість підкреслити свій статус чи красу. А історія макіяжу починається із Стародавнього Єгипту і Древньої Греції.

Касторова чи оливкова олія, бджолиний віск чи навіть свинець, ладан або мед – що тільки не використовували наші предки, аби надати своїй зовнішності бажаного вигляду. Арабський світ активно користувався чорним порошком для повік та брів з посліду птахів. Єгипет – спеціальними мазями з трав для тонування обличчя. Але вже тоді існували певні заповіді для користування засобами для макіяжу. Аль-Захраві, арабський вчений, перший написав 24-томну енциклопедію, велика частина якої була присвячена косметиці.

Китай теж йшов в ногу з давнім часом. Вони першими почали  фарбувати нігті желатином, бджолиним воском і яєчним білком. Це сталося ще в 3000 році до н.е .

 Японські гейші користувались помадою, виготовленою з подрібнених пелюсток. Також фарбували брови та очі, застосовуючи попіл.

У Європі мода на макіяж була мінливою. В якийсь період часу фарбуватись було аморально, в інший – це було ознакою багатства та статусу. Наприклад, у часи ренесансу, особливо модною вважалася світла шкіра. Чим заможнішою була людина, тим блідішою була, як доказ того, що не працювала у полі і не мала можливості спалитися під сонцем. Для цього і чоловіки і жінки користувались білилами, що містили свинець чи миш’як. Але ж чого не зробиш заради краси, навіть ціною власного здоров’я чи навіть життя.

У Північній і Південній Америці а також в Австралії  яскраво фарбувались племена. По цьому можна було їх розрізнити: хто з якого роду, войовничий настрій чи ні, яка подія чекає на плем’я.

Як бачимо – таке поняття «макіяж» було і є поширеним на усій земній кулі. Він часом зазнавав змін, вдосконалювався. Але завжди і всюди слугував засобом вираження власного «я»: статусу, настрою, потреб і, звичайно, краси.

 

Дізнатись більше...