Краса по-українськи

alt

Краса по-українськи

9 вересня – Міжнародний день краси. Свято, яке заснував у 1995 році Міжнародний комітет з естетики та косметології - CIDESCO. Відтоді стало традицією в багатьох країнах світу проводити у цей день конкурси краси. Можливо, Україна, не стане винятком. А сьогодні ми поговоримо про ідеал української вроди, описаний нашими предками.

Спершу мова, звісно, піде про українську дівчину. З давніх-давен, коли мова заходила про вроду, то вона уособлювала цілий комплекс понять, і не лише зовнішніх. Гармонійне поєднання краси фізичної із внутрішнім світом – ось визначення для української красуні. Наші предки звертали уваги насамперед на очі, брови, чистоту шкіри обличчя, стан волосся, поставу і ходу. Портрет «писаної» красуні це – чорні брови, карі очі, біле личко, рум’янець на щічках, довга золота або ж чорна коса, стрункий стан і легка плавна хода.

Українки вміли підкреслити свою вроду. З ранньої весни і до пізньої осені дівчати квітчали своє волосся вінками, нерідко вплітаючи у зачіски цілющі рослини. Також кожна квітка мала своє значення, то ж одягнувши той чи інший вінок, можна було багато про себе розповісти.

Вродлива українська дівчина обов’язково працьовита, швидка та балакуча. Вірність, чесність та жертовність – її головні чесноти. Саме такі бачення жіночої краси були у наших предків. Чи змінився цей еталон, - кожен, безумовно визначить для себе.

А що ми знаємо про красу українських чоловіків?  Наприкінці 19-го – початку 20 століття красенями вважалися кароокі чорноброві брюнети. Якщо чоловік ще й був кучерявим – вважайте, що він би міг сміливо стати обличчям якогось модного бренду. Тодішні чоловіки мали широкий вибір чоловічих стрижок: «оселедець», «під макітру», «під сколку» - це коли волосся на потилиці і вилицях залишали довшим і «до закаблука», - коли довжина волосся над чолом переважала довжину на потилиці. Кожна частина України диктувала свої модні чоловічі зачіски. Вище описані були модними в Центрі. На Заході держави практикували носіння довшого волосся із зачісуванням вгору чи за ростом. У степовій зоні носили зазвичай короткі стрижки. Вуса були модними на Східній Україні, натомість на Західних теренах парубки ретельно голилися. Щодо статури – у фаворі були високі, міцні, кремезні та витривалі чоловіки. Такі однозначно асоціювалися з добрими господарями.

Надійні чоловіки і на сьогодні залишаються «в моді». Як і жінки – ніжні, погідні та добрі. Адже справжня краса починається у нашому серці. 

Поділіться новиною у соцмережах!